Мала купа (вірш на веселу лічбу)

Одного значить дня
Один громадянин,
Що мав 5 літ
І звавсь Мартин
Із хати вибіг на поріг
І там позасмагати ліг
Аж ось, як завши то бува,
Мчить до Мартина Федь-
Це два.
Де два там три-
Жене Кіндрат
Він Федькові у третє брат
Чотири – трьохкає Андрусь,
П’ять хилить навпрошки Павлусь
Шість - пристрибав малий Роман
Сім – поспіша до них Степан
Вісім,дев’ять – хто такі?-
Грицько й Богданко близнюки.
Нарешті,десять – песик Дік
Із буди теж до них утік
Як збіглися - зчинили гам,
І пискотняву,й тарарам.
Всіх охопив веселий раж
Не добереш,де ваш,де наш-
Ну просто цирк і єралаш.
Зненацька на Мартина Гриць
Як підняли його – беркиць!!
На Гриця – Федько і Андрусь
Роман,Богдан,Степан,Павлусь…
А зверху всіх кудлатий Дік,
Що на моріг із буди втік.
Мартин, круть-верть, очима лупа
А гурт кричить:
- Мала в нас купа!
- Гайда, хто ще?.
- Начавимо відро води!!
Аж тут цапище бородатий
Що міг напастися, поспати,
Від гамору схопивсь на ноги
І войовничо випнув роги.
Миттю спорожнів моріг
Ніби вітром здуло всіх.
Ну, а нам що тут робити?
Треба все назад лічити:
10-спритний песик Дік
Від біди до буди втік.
9,8 – близнюки
Розповзлися як жуки.
7 – Кіндратик тягу дав,
6 – Федько за ним помчав,
5 – подрибав геть Павлусь,
А 4 – зник Андрусь
3 – Степанко почвалав,
2 – Романко почухрав.
Тільки на траві Мартин
Ледь живий лишивсь один.