Без баяна-братика.
Заспіваємо частівки
Вам про математику.
Знають Ігор, Коля й Вася:
Іспит наближається.
А в них з алгебри у класі
Двійки добавляються.
Отака в усіх нас доля
Іспити – страждання.
Що не спишете у школі,
З алгебри завдання.
Розв’язав Петрусь задачу,
Тільки мінуса не бачив.
От і сталось, що лимон
Важить майже 8 тонн.
На контрольній ловив гав,
Одиницю упіймав.
Підглядав в усі книжки,
Переплутав сторінки.
Біля дошки він стояв,
І придумав чудо:
В теоремі прирівняв
До квадрата куба.
Хто задач не полюбляє,
Тим така і дяка.
Весь рік двійки заробляє,
Вийде лобуряка.
Навантажувати нас
Стали знов чомусь всі.
Нині в школі 7 клас
Гірше інституту.
Нам учитель задає
Ой складні задачі.
Кандидат наук, і той
Над книгами плаче.
У нас сталася біда –
Пишемо твір
знову.Сам Франко в свої літа
Не писав такого.
Не буваю я ніде,
Не дихаю киснем.
І працюю на уроках
З газом вуглекислим.
Спать лягаю я о другій
Сил нема піднятись.
Швидше б школу закінчить,
З тестом розпрощатись.
Викликає вчитель Люду
Слабшу серед дітвори.
І питає, скільки буде
Десять поділить на три.
Розв’язать вона не може,
Звісно, знітилась, мовчить.
Вчитель каже: «Так не гоже,
Прості дроби треба вчить.
Хай картоплі є десяток», -
Вчитель далі річ веде, -
«Розділи на трьох дівчаток,
То по скільки припаде?»
Люда каже: «Зайвий клопіт
І нащо мені те знать?
Я зварю їм ту картоплю,
Потовчу і хай їдять».
Немає коментарів:
Дописати коментар